Ця ділянка Одеських катакомб є частиною шахти каменоломень по видобутку ракушняка (так званого «пиляного каменю»). Імовірно, раніше шахта була частиною великої системи виробок, що проходить уздовж вулиці Портофранківська і розходиться під навколишні вулиці. Вважається, що ця система мало збереглася в результаті масової забудови району висотними будівлями. Однак можна з упевненістю сказати, що частина системи, яка збереглася, без сумніву, є найстарішою та недоторканою з усіх катакомб, що знаходяться в межах міста. Крім того, саме через цю систему проходив знаменитий шлях одеських контрабандистів. На сьогоднішній день, на цю стежку та в цю систему ще ніхто з дослідників не потрапляв, а все що розповідають з цього приводу підземні «екскурсоводи» і «краєзнавці» – місцеві легенди.
У період 1939-1941 років тут був побудований військовий бункер, зокрема командний пункт Одеського військового округу і численні бомбосховища. Для цього прорізалися нові довгі прямолінійні галереї.

ПРО БУНКЕР…

Бункер знаходиться під територією «Одеського заводу з випуску ковальсько-пресових автоматів». Сам об’єкт є вбудованою в катакомби системою життєзабезпечення сховища, обладнаного в каменоломнях під вулицею Дітріхсона та являють собою частину вищеописаної системи. Раніше тут вже існувало укриття, яким користувалося командування Окремої Приморської армії під час 73-денної героїчної оборони Одеси в роки Другої Світової війни. Після війни, згідно з наявними документами люб’язно наданими нинішнім керівництвом заводу, об’єкт, розташований під вулицею Градоначальницька використовувався як укриття, обладнане для чергової зміни заводу. Однак в кінці 50-х років, з початком розвитку так званої «холодної війни», в Одесі почалося будівництво протиатомних бункерів. Найчастіше, їх вбудовували в катакомби. Не минула ця тенденція і ділянку давно закинутих каменоломень під територією заводу. Згідно з наявними документами, в період кінця 50-х – початку 60-х, тут почалося будівництво таі устаткування системи життєзабезпечення: генераторної, системи вентиляції, повітряних фільтрів, водоподачи, протяжка кабелів, обладнання туалетів і душових для чергового персоналу і т. д. Причому, дана система могла служити і самостійним укриттям, але була побудована та обладнана для обслуговування основного укриття розташованого під вулицею Дітріхсона, на ділянці тих самих двоярусних катакомб, де під час війни ховалося командування Приморської армії.
Крім очевидної історичної цінності, дані об’єкти представляють вкрай перспективний напрямок в дослідницькому плані, так як з них, за наявними даними, існує прохід в ту саму легендарну і незайману ніким систему, по якій проходила знаменита «стежка контрабандистів».

ПРО КОНТРАБАНДИСТІВ…

Вулиця Градоначальницька з’явилася на картах у 1841 році. Спочатку її називали Градоначальнічьєй. Секрет назви криється в розташуванні, адже вулиця вела до дачі знаменитого Дюка де Рішельє. І все, здавалося б, з нею просто і зрозуміло, але під бруківкою, в заплутаних катакомбах, надійно сховані від сторонніх очей справжнісінькі таємниці.
Зі встановленням режиму «порто-франко» в Одесі, через близьке сусідство з вулицею Старпортофранковською, Градоначальницька була відразу втягнута в один з найприбутковіших кримінальних бізнесів старої Одеси – контрабанду. Старопортофранківська служила межею зони «порто-франко». З італійської мови цей термін перекладається як “вільний порт” або “вільна гавань” і означає вільну митну зону в порту. Товар, доставлений в такий порт, звільняється від мита, а значить і коштує в рази дешевше. А ось оплатити податок належало при вивезенні товару з цієї зони в імперію. Але якщо держава знайшла спосіб вилучити гроші у підданих, піддані, вже повірте, знайдуть спосіб ці гроші не віддати. Ось тут і приходять на допомогу катакомби. Безліч тунелів, переходів і галерей допомагали заповзятливим торговцям значно скоротити свої витрати. Прямо під ногами у митних доглядачі розташувалася стежка контрабандистів! Значна частка прибутку потекла в обхід держави і почала осідати в кишенях тих, чиї ноги пробиралися крізь таємничі темні підземелля. Безліч сил і ресурсів було кинуто на боротьбу з цією проблемою, але все більше ходів і підкопів проривали спраглі наживи.
Навіть у наші дні в районі Молдаванки знаходять залишки підземних складів, де зберігалася контрабанда перед відправкою вглиб країни. На виявленому в цих катакомбах сховище були знайдені ваги, які використовувалися для знаменитої одеської афери “дорогоцінний камінь”. Суть даного шахрайства полягала в підміні дорогих французьких парфумів на звичайний пісок і дрібні камені. На території порту була закуплена та переправлена у катакомби партія духів. Всі шухлядки були дбайливо зважені на тих самих підземних вагах і, тут же, розпаковані. Вам таки вже цікаво – навіщо? А все дуже просто! У ті самі скриньки замість скляночок із духами були акуратно покладені та пересипані тирсою камінчики, поверх яких знаходилося кілька флаконів. Все знову зважили і відправили назад продавцеві. Аргументом для повернення послужило різке банкрутство замовника. Дочка одного з контрабандистів настільки вправно відволікала увагу продавця, що підміна не була виявлена до самого вечора! Таким чином, звичайний камінь допоміг одній одеській родині заробити капітал…

ТА ПРО МАСОНІВ…

Рідко яке таємне товариство може похвалитися такою кількістю інтриг, чуток, припущень та недомовок як вони. Роль масонів в історії Одеси величезна і переоцінити її вельми складно. Ні для кого з корінних одеситів не є секретом те, що такі видатні люди як граф Олександр-Андро Ланжерон, Адольф Шаллє, Сергій і Михайло Волконські, Андрій Римський-Корсаков та Олександр Пушкін були ключовими фігурами одеської масонської ложі. Звичайно ж, тісно пов’язаний з вільними каменярами і герцог де Рішельє. Сам він рідко відвідував таємничі збори, але одним з почесних гостей на них був такий собі абат Лабдан. А це – не хто інший як духовний наставник і вихователь герцога. Так само таємничий абат допомагав Рішельє зі створенням структури навчальних закладів Одеси – створив перший пансіонат для дворянських дітей, який згодом став Рішельєвським ліцеєм. Достовірно відомо, що багато викладачів ліцею теж були масонами.
Коли почалося офіційне обмеження діяльності таємних товариств, масонство і державна служба стали несумісні. У цей час багато викладачів, які входили до складу союзу вільних каменярів, покинули Рішельєвський ліцей побоюючись розправи. Поліція прагнула розкрити змову і регулярно влаштовувала обшуки й облави в садибах підозрюваних. Але масони славилися своєю містичною невловимістю. Звичайно ж, вміння розчинятися в повітрі, яке їм приписували, просто міф. Члени лож просто спускалися в катакомби задовго до появи поліцейських. Товариство продовжувало діяти та проводило свої зібрання і ритуали в самому відповідному для цього місці – темних і заплутаних галереях.
Кращий спосіб що-небудь добре заховати – залишити на самому видному місці. Найзагадковіші таємниці і чудові афери – свідоцтва всього цього зберігається у вас під ногами! Ці тунелі бачили набагато більше, ніж знаменита бруківка на самій Градоначальницькій. Але найкращий спосіб в цьому переконатися – звичайно ж зануритися в цей світ секретів і головоломок та особисто все це відчути.